У країнах з низьким рівнем санітарії черевний тиф і паратифи, що передаються фекально-оральним шляхом, є однією з головних причин захворюваності. В інших місцях ці хвороби зустрічаються відносно рідко. Однак їх спалахи час від часу повторюються, тому ці хвороби становлять небезпеку для тих, хто подорожує за кордон.
Етіологія
Збудниками цих інфекцій є S. typhi та S.paratyphi А і В. У Великобританії вони розповсюджуються робітниками харчової галузі через забруднену їжу, молоко або воду. Іноді до спалахів хвороби призводять заражені молюски. Бактерії можуть жити у жовчному міхурі носіїв місяцями і навіть роками після клінічного одужання і переноситись час від часу з калом, рідше — з сечею. Інкубаційний період черевного тифу триває близько 10 — 14 діб; інкубаційні періоди паратифів дещо коротші.
Патогенеза
Після кількох днів бактеріемії бактерії зосереджуються переважно у лімфоїдній тканині тонкої кишки. Типові патологічні зміни відбуваються у пеєрових бляшках і лімфатичних фолікулах. Вони спочатку набрякають, потім утворюються виразки, які можуть прориватись і кровоточити, і, нарешті, загоюються.
Клінічні ознаки
Черевний тиф
Хвороба може починатися поступово. Температура зростає ступінчасто протягом 4 — 5 днів, посилюються головний біль, сонливість і біль у кінцівках. Бувають кашель і носова кровотеча. Може статися запор, хоча у дітей на ранній стадії хвороби частіше спостерігаються діарея і блювання. Пульс буває рідшим, ніж можна чекати, зважаючи на температуру.
Етіологія
Збудниками цих інфекцій є S. typhi та S.paratyphi А і В. У Великобританії вони розповсюджуються робітниками харчової галузі через забруднену їжу, молоко або воду. Іноді до спалахів хвороби призводять заражені молюски. Бактерії можуть жити у жовчному міхурі носіїв місяцями і навіть роками після клінічного одужання і переноситись час від часу з калом, рідше — з сечею. Інкубаційний період черевного тифу триває близько 10 — 14 діб; інкубаційні періоди паратифів дещо коротші.
Патогенеза
Після кількох днів бактеріемії бактерії зосереджуються переважно у лімфоїдній тканині тонкої кишки. Типові патологічні зміни відбуваються у пеєрових бляшках і лімфатичних фолікулах. Вони спочатку набрякають, потім утворюються виразки, які можуть прориватись і кровоточити, і, нарешті, загоюються.
Клінічні ознаки
Черевний тиф
Хвороба може починатися поступово. Температура зростає ступінчасто протягом 4 — 5 днів, посилюються головний біль, сонливість і біль у кінцівках. Бувають кашель і носова кровотеча. Може статися запор, хоча у дітей на ранній стадії хвороби частіше спостерігаються діарея і блювання. Пульс буває рідшим, ніж можна чекати, зважаючи на температуру.
Наприкінці першого тижня може з'явитися характерний висип на верхній частині живота і на спині у вигляді розкиданих, трохи опуклих рожево-червоних плям, які зникають при натискуванні. Цей висип помітний тільки на білій шкірі. Десь з сьомого по десятий день збільшується селезінка. Часто приблизно в цей же час запор змінюється діареєю і здуттям живота з болем у правій здухвинній ділянці. Можуть розвиватись бронхіт і делірій. Якщо не почати лікування антибіотиками, на кінець другого тижня хвороба може набути тяжкої форми. На третьому тижні посилюється токсемія, хворий впадає в кому і вмирає.
Паратифи
З цієї групи хвороб у Великобританії найчастіше зустрічається та, що викликається S.paratyphi В. її перебіг, як правило, коротший і легший порівняно з черевним тифом, але вона може починатися раптово і супроводжуватися гострим ентеритом. Висип може бути сильним, кишкові ускладнення не часті.
Ускладнення
Кровотеча з роз'ятрених пеєрових бляшок або їх проривання можуть відбутися в кінці другого або на третьому тижні хвороби. Внаслідок септицемії, яка виникає на першому тижні, можливі додаткові ускладнення у будь-яких внутрішніх органах або системах. До цих ускладнень належать холецистит, пневмонія, міокардит, артрит, остеомієліт і менінгіт. Захворювання кісток і суглобів спостерігаються переважно у дітей з серповидно-клітинною анемією.
Діагноз
На першому тижні поставити діагнозу буває важко, оскільки на цій інвазивній стадії з бактеріемією симптоми такі, як і за загальної інфекції без характерних ознак. Зважаючи на імовірність лейкопенії, яка супроводжує хворобу, доцільно зробити підрахунок лейкоцитів крови. Виділення гемокультури є найбільш важливою діагностичною методою у сумнівних випадках. Збудники присутні в калі, як правило, на другому і третьому тижнях. Реакція Відаля виявляє антитіла до збудників. Тести на парних сироватках можуть бути корисними для потвердження клінічно поставленої діагнози, зокрема коли засів дає негативну відповідь.
Лікування
Хворі потребують постільного режиму та ізоляції. Особливу увагу треба приділяти харчуванню і забезпеченню хворого питвом, догляду за ротовою порожниною і попередженню пролежин. При черевному тифові ефективні кілька антибіотиків. Це котримоксазол (2 піґулки або внутрішньовенний еквівалент кожні 12 год), триметопрім (300 мг кожні 6 год), амоксицилін (750 мг кожні 6 год), ципрофлоксацин (500 мг кожні 12 год) і хлорам-фенікол (500 мг кожні 6 год). З них хлорам-фенікол найдешевший, але іноді він може викликати гіпопластичну анемію. Лікування слід продовжувати 14 діб. До 5 доби від початку лікування може утримуватись висока температура і гарячка. Навіть за ефективної хіміотерапії існує небезпека ускладнень, рецидиву хвороби і розвитку бацилоносійства інфекції. Хронічних носіїв необхідно лікувати протягом 4 тижнів ципрофлоксацином; для деяких пацієнтів може бути необхідною холецистектомія.
Після закінчення лікування пацієнта слід вважати заразним доти, поки аналізи шести послідовних випорожнень і сечовиділень не дадуть негативної відповіді.
Профілактика
Перед мандрами або переїздом до країн, де черевний тиф є ендемічним, необхідно зробити щеплення моновалентною вакциною черевного тифу.