Медичні відомості
menu
Роль імунологічних факторів у захворюванні 
Імунологія як наука займається вивченням опірности організму людини інфекціям. Виявлено, що, якщо людина вже хворіла на якусь інфекційну хворобу, то лише зрідка вона може захворіти на неї вдруге. Таку змінну реактивність людського організму стали називати специфічним імунітетом. Імунологія також вивчає низку неспецифічних антимікробних захисних механізмів, що є природженими, бо не піддаються впливу збудників інфекційних захворювань, хоч їхня активність може підвищуватись чи знижуватись під дією різних чин-ників.
 
Опірність інфекціям — це не головна особливість імунітету. Бактерії здатні збуджувати антитіла, які не мають чітко виявлених захисних властивостей, тому імунні реакції викликають шляхом введення в організм нешкідливих неживих органічних речовин, таких як сироватковий білок, що виділені з організму іншої людини або тварини.
 
Слід відрізняти індуктивну фазу імунної відповіди, коли при першому зіткненні з антигеном внаслідок зміненої реактивности організму утворюється структура, що містить Т-та В-клітини, та виробляються антитіла внаслідок утворення одного чи більше типів імунної відповіди після повторного зіткнення з тим самим антигеном. Специфічні імунні відповіді можуть також спричинити алерґію, яка, у свою чергу, може призвести до неприємних, а, іноді, небезпечних наслідків при наступному зіткненні організму з цим антигеном-збудником. Трапляються випадки, коли зіткнення з антигеном призводить до послаблення здатности реаґувати на специфічний збудник. Це явище називається толерантністю, воно трапляється тоді, коли антиген має джерело живлення, а також коли людина зіштовхується з антигеном на початку свого життя. Таким чином, імунологія вивчає молекулярну і клітинну біологію розпізнавання антигенів та специфічних і неспецифічних імунних відповідей.