Staphylococcus aureus спричинюють багато хвороб.
Іх з'ясовано в інформаційному бльоці внизу.
Багато захворювань, зокрема фурункули, карбункули і абсцеси, спричинюються ендогенною інфекцією, оскільки мікроорганізми можуть розмножуватись у носоглотці та на шкірі у близько ЗО відсотків людей.
Швидко розмножуючись в організмові людини, стафілококи потрапляють на одяг і в пил, де потім можуть виживати у сухому стані тижнями і місяцями. У лікарнях ці мікроорганізми часто є причиною інфекцій ран, пневмонії і сепсису у новонароджених. За сприятливих умов стафілококи вільно розмножуються у харчах, зокрема у молоці, продукуючи термостійкий токсин, який призводить до харчових токсикоінфекцій.
Стафілококовий єндокардит
Уражус осіб, що звикли до надмірного вживання ліків. Стафілококи, як правило, спричинюють патологічні зміни в тристулковому клапані. Іноді ця хвороба виникає як ускладнення септичного тромбофлебіту, при застосуванні внутрішньовенних катетерів і систем.
Лікування
Контроль над перебігом хвороби здебільшого здійснюється за допомогою пеніциліну протягом 48 год. Колись тяжка недуга, тепер бешиха може вважатися легкою хворобою.
Синдром токсичного шоку
Токсичний шок спричинюється токсинами деяких штамів S,aureus. Буває у жінок, які використовують певні типи тампонів. Інфекція потрапляє спочатку в піхву і виявляє себе гарячкою, висипом і шоком. Цей синдром також відомий у чоловіків і жінок як ускладнення стафілококової інфекції шкіри, легень і молочних залоз.
Лікування
90 відсотків штамів золотистого стафілококу стійкі до пеніциліну, тому його слід застосовувати лише за умови встановленої чутливости до нього мікроорганізмів. При важких формах лікування треба починати з флуклоксациліну. Якщо хворий не переносить пеніцилін, призначають еритроміцин, фузидову кислоту або кліндаміцин. Якщо стафілококи висіяні з носа, місцево застосовують неоміцин та хлоргексидін або мупіроцин.
Штами S.aureus стійкі до всіх антибіотиків, за винятком ванкоміцину (іноді і рифампіцину). Вони спричинюють спалахи лікарняних інфекцій у багатьох країнах. Відомі як метицилінрезистентні золотисті стафілококи (МРЗС) можуть викликати тяжкі і часто смертельні інфекційні хвороби. Пацієнтів — носіїв колоній МРЗС — необхідно ізолювати.
Епідермальні стафілококи
Мікроорганізми можуть спричинити тяжкі захворювання у людей з пригніченою опірністю та осіб з протезами клапанів серця і протезами суглобів. Викликаний цими мікроорганізмами ендокардит дуже важко піддається лікуванню.
Метицилінрезистентні епідермальні стафілококи (МРЕС) схильні набувати патогенних властивостей.
Багато захворювань, зокрема фурункули, карбункули і абсцеси, спричинюються ендогенною інфекцією, оскільки мікроорганізми можуть розмножуватись у носоглотці та на шкірі у близько ЗО відсотків людей.
Швидко розмножуючись в організмові людини, стафілококи потрапляють на одяг і в пил, де потім можуть виживати у сухому стані тижнями і місяцями. У лікарнях ці мікроорганізми часто є причиною інфекцій ран, пневмонії і сепсису у новонароджених. За сприятливих умов стафілококи вільно розмножуються у харчах, зокрема у молоці, продукуючи термостійкий токсин, який призводить до харчових токсикоінфекцій.
Стафілококовий єндокардит
Уражус осіб, що звикли до надмірного вживання ліків. Стафілококи, як правило, спричинюють патологічні зміни в тристулковому клапані. Іноді ця хвороба виникає як ускладнення септичного тромбофлебіту, при застосуванні внутрішньовенних катетерів і систем.
Лікування
Контроль над перебігом хвороби здебільшого здійснюється за допомогою пеніциліну протягом 48 год. Колись тяжка недуга, тепер бешиха може вважатися легкою хворобою.
Синдром токсичного шоку
Токсичний шок спричинюється токсинами деяких штамів S,aureus. Буває у жінок, які використовують певні типи тампонів. Інфекція потрапляє спочатку в піхву і виявляє себе гарячкою, висипом і шоком. Цей синдром також відомий у чоловіків і жінок як ускладнення стафілококової інфекції шкіри, легень і молочних залоз.
Лікування
90 відсотків штамів золотистого стафілококу стійкі до пеніциліну, тому його слід застосовувати лише за умови встановленої чутливости до нього мікроорганізмів. При важких формах лікування треба починати з флуклоксациліну. Якщо хворий не переносить пеніцилін, призначають еритроміцин, фузидову кислоту або кліндаміцин. Якщо стафілококи висіяні з носа, місцево застосовують неоміцин та хлоргексидін або мупіроцин.
Штами S.aureus стійкі до всіх антибіотиків, за винятком ванкоміцину (іноді і рифампіцину). Вони спричинюють спалахи лікарняних інфекцій у багатьох країнах. Відомі як метицилінрезистентні золотисті стафілококи (МРЗС) можуть викликати тяжкі і часто смертельні інфекційні хвороби. Пацієнтів — носіїв колоній МРЗС — необхідно ізолювати.
Епідермальні стафілококи
Мікроорганізми можуть спричинити тяжкі захворювання у людей з пригніченою опірністю та осіб з протезами клапанів серця і протезами суглобів. Викликаний цими мікроорганізмами ендокардит дуже важко піддається лікуванню.
Метицилінрезистентні епідермальні стафілококи (МРЕС) схильні набувати патогенних властивостей.