menu
Збудник туляремії — Francisella tularensis, що передається ссавцям і птахам через укуси заражених мух і кліщів. Часто має сезонний характер. Люди можуть заразитись від кліщів, випадково в лабораторіях чи при зніманні шкур заражених диких кролів чи зайців. У Норвегії ще одним джерелом інфекції є лемінґи. Мікроорганізми проникають через подряпини на шкірі, кон'юнктиву або рот. Зараження від споживання води і м'яса трапляються рідше. Хвороба ендемічна в Південній і Північній Америці, Японії, колишньому СРСР і більшості європейських країн.

Патогенез
В лімфовузлах, селезінці, печінці, нирках і легенях з'являються ділянки некрози. Вони можуть спостерігатись також на шкірі, у роті або на очах, якщо зараження відбувається через ці органи.

Клінічні ознаки
Найбільш типовим виявом хвороби є папула на місці проникнення мікроорганізмів. Вона набрякає, стає болючою, загноюється і перетворюється на виразку діяметром до 2 см. Реґіонарні лімфовузли болісні на дотик, збільшені і можуть загноюватись. Може розвинутися гарячка, часто тривала. Потрапивши на кон'юнктиву, мікроорганізми призводять до запалення цього органу. Іноді хвороба виявляє себе лише лімфаденопатією.

Септицемія є найменш частою, але найтяжчою формою хвороби. Починається раптово з високої температури, загальної слабкості, білю у кінцівках, блювання і розладу свідомості. Серйозними ускладненнями є пневмонія, плеврит і перикардит.

Діагноз
Виявлення мікроорганізмів утруднене і небезпечне.
Засів роблять у спеціяльні середовища або заражають морських свинок. Тести на аглютинацію і фіксацію комплементу стають позитивними через 10 — 12 діб.

Лікування
Стрептоміцин, застосований як за чуми, або гентаміцин дають найкращий лікувальний ефект, однак тетрациклін (500 мг кожні 6 год протягом 2 тижнів) теж може бути досить ефективним.

Профілактика
У лабораторіях слід носити халати і маски і при облуплюванні кролів і зайців в ендемічних районах необхідно використовувати рукавички. Тривале варіння робить заражене м'ясо безпечним для споживання.