Клітини, що презентують антиген
Вони розміщені переважно у лімфатичних органах та шкірі. їхня головна функція полягає у такій подачі антигена лімфоцитам, щоб це призвело до початку специфічної антигенної імунної відповіди. До цих клітин належать міжпальчасті клітини, що розташовані у тимусі, клітини Лангерґанса, що містяться у шкірі (макрофаги шкіри), вуалеподібні клітини, які розміщені у аферентній лімфі, міжпальчасті клітини, які розташовані у Т-зонах лімфатичних вузлів. Відомо, що й деякі макрофаги діють як антигенпрезентуючі клітини, а також цю функцію здатні виконувати інші неімунокомпетентні клітини, у тому числі епітеліоцити.
Поліморфно-ядерні нейтрофіли
Поліморфно-ядерні ґранульоцити утворюються з кровотворних стовбурових клітин, які містяться у кістковому мозку. Ці клітини недовговічні, вони концентруються у кровопотоці, але здатні реаґувати на хемотактичні сигнали за наявносте ушкодження тканини або інфекції. Вони нагромаджуються у капілярах і переміщуються до тканин, де можуть фагоцитувати та руйнувати бактерії або інші сторонні речовини, які контактують з їхньою поверхнею. Хоча поліморфно-ядерні лейкоцити успадковують здатність виконувати ці функції, їхні властивості значно посилюються, якщо бактерії покриті плівкою з антитіл та/або комплементу. На них також впливають різноманітні цитокіни, які виділяють інші лімфоцити та клітини. Посилення чутливосте до інфекції, що спостерігають у пацієнтів з нейтропенією, підвищує ролю поліморфно-ядерних лейкоцитів.
Макрофаги
Макрофаги утворюються з попередників кісткового мозку, які видозмінюються у моноцити крови, і, зрештою, осідають у тканинах у вигляді зрілих, мононуклеарних фагоцитів. У багатьох органах містяться відповідні популяції фагоцитарної низки, наприклад, легеневі альвеолярні макрофаги, купферові клітини печінки (печінкові макрофаги), гістоцити та циркулюючі клітини лімфатичних вузлів, мікрогліяльні клітини головного мозку та мезангіяльні клітини нирок (фагоцити нирок). Подібно до поліморфно-ядерних лейкоцитів, макрофаги здатні фагоцитувати та руйнувати мікроорганізми. Крім того, вони секретують велику кількість цитокінів, а також реаґують на дію Т-лімфоцитів та інших важливих клітин такою ж мірою, як останні відповідають на їхню дію. Головні функції макрофагів перелічено в інформаційному бльоці.
Скупчення макрофагів, ґранульоми властиві для багатьох хронічних інфекційних та ідіопатичних запальних захворювань, таких як туберкульоза, проказа, саркоїдоза та хвороба Крона.
Природні клітини-кіллери
Макрофаги
Макрофаги утворюються з попередників кісткового мозку, які видозмінюються у моноцити крови, і, зрештою, осідають у тканинах у вигляді зрілих, мононуклеарних фагоцитів. У багатьох органах містяться відповідні популяції фагоцитарної низки, наприклад, легеневі альвеолярні макрофаги, купферові клітини печінки (печінкові макрофаги), гістоцити та циркулюючі клітини лімфатичних вузлів, мікрогліяльні клітини головного мозку та мезангіяльні клітини нирок (фагоцити нирок). Подібно до поліморфно-ядерних лейкоцитів, макрофаги здатні фагоцитувати та руйнувати мікроорганізми. Крім того, вони секретують велику кількість цитокінів, а також реаґують на дію Т-лімфоцитів та інших важливих клітин такою ж мірою, як останні відповідають на їхню дію. Головні функції макрофагів перелічено в інформаційному бльоці.
Скупчення макрофагів, ґранульоми властиві для багатьох хронічних інфекційних та ідіопатичних запальних захворювань, таких як туберкульоза, проказа, саркоїдоза та хвороба Крона.
Природні клітини-кіллери
Природні клітини-кіллери (ПК-кіллери) — це великі лаброцити, за морфологією дуже схожі на лімфоцити. Вважають, що вони відіграють важливу ролю в опірності організму вірусним інфекціям, а також, можливо, і злоякісним новоутворенням.
Якщо клітина уражується вірусом або трансформується у канцерогенну клітину, то її поверхневі молекули змінюються. Ці зміни іноді можуть виявити ПК-кіллери, які приєднуються до уражених або змінених клітин та руйнують їх. ПК-кіллери мають рецептори, які здатні розпізнавати глікопротеїни з високою молекулярною вагою, що знаходяться на поверхні уражених вірусом клітин, на ранніх стадіях, поки вірус не може відтворюватись. Вони активізуються під впливом інтерферонів (які виробляють уражені вірусом клітини, а іноді інші види клітин, наприклад, Т-лімфоцити). Внаслідок активації ПК-кіллери починають виділяти у простір між ними та клітинами-"мішенями" ґранулі (мал. 2.2), включаючи молекулу, яка носить назву перфорин і, відповідно до своєї назви, пробиває клітинну оболонку клітини-"мішеніи, що призводить до руйнування останньої.
Крім того, ПК-кіллери мають імуноглобу-лінові рецептори і, таким чином, здатні стимулювати процес руйнування клітин за наявности специфічного вірусного антитіла. Антитіло тісно зв'язує хазяїна і клітину-"мішень" (мал. 2.2). Це явище називається антитілообумовленою клітинозалежною ци-тотоксичністю (АОКЦ), яка притаманна не лише ПК-кіллерам, а також поліморфно-ядерним лейкоцитам та макрофагам.
Еозинофіли
Еозинофіли — це ґранулоцити крови , що можуть переміщуватися до тканин. їх вважають дуже активними з точки зору метаболізму. До їх гранульованих посередників належать, наприклад, протизапальні гістамінази та інші речовини, які зупиняють дію продуктів мастоцитів (ляброцитів). Вони знищують гістамін, який виділяють Т-клітини, мастоцити та базофіли. їх наявність у тканинах та високий рівень вмісту еозинофілів у крові (еозинофілія) часто вказують на розвиток алерґійного захворювання або на присутність паразитуючої інфекції.
Серія мастоцитів
Ці клітини утворюються у кістковому мозку і мають цитоплазматичні ґранулі з характерним базофільним забарвленням. Ґранули містять багато запальних та хемотаксичних посередників. До цих клітин належать базофіли, мастоцити сполучної тканини та мастоцити слизової оболонки. Усі вони мають рецептори IgE і деґранулюють, якщо алерґен навхрест зв'язується з двома спеціяльними IgE-молекулами, приєднаними до поверхні клітини. Мастоцити та базофіли беруть участь в імунітеті паразитуючого організму та алерґійних захворювань, опосередкованих імуноглобулінами. Крім того, вони задіяні у реакціях гіперчутливости сповільненого типу.
Еозинофіли
Еозинофіли — це ґранулоцити крови , що можуть переміщуватися до тканин. їх вважають дуже активними з точки зору метаболізму. До їх гранульованих посередників належать, наприклад, протизапальні гістамінази та інші речовини, які зупиняють дію продуктів мастоцитів (ляброцитів). Вони знищують гістамін, який виділяють Т-клітини, мастоцити та базофіли. їх наявність у тканинах та високий рівень вмісту еозинофілів у крові (еозинофілія) часто вказують на розвиток алерґійного захворювання або на присутність паразитуючої інфекції.
Серія мастоцитів
Ці клітини утворюються у кістковому мозку і мають цитоплазматичні ґранулі з характерним базофільним забарвленням. Ґранули містять багато запальних та хемотаксичних посередників. До цих клітин належать базофіли, мастоцити сполучної тканини та мастоцити слизової оболонки. Усі вони мають рецептори IgE і деґранулюють, якщо алерґен навхрест зв'язується з двома спеціяльними IgE-молекулами, приєднаними до поверхні клітини. Мастоцити та базофіли беруть участь в імунітеті паразитуючого організму та алерґійних захворювань, опосередкованих імуноглобулінами. Крім того, вони задіяні у реакціях гіперчутливости сповільненого типу.