menu
Гістоплазмоза спричинюється Histoplasma capsulatum (грибками Дарлінґа), які мають форму дріжджів у своїй паразитичній фазі, але є волокнистими ґрунтовими грибами в інші періоди. їх різновид Histoplasma duboisii знайдено в тропічній Африці.

Histoplasma capsulatum
Histoplasma capsulatum розмножуються в ґрунті, збагаченому випорожненнями птахів і кажанів; спори цих грибів залишаються життєздатними кілька років. У природі хвороба знайдена у кількох видів малих ссавців, зокрема кажанів. Зараження відбувається під час вдихання спор з пилом. Особливо великий ризик зараження мають дослідники печер, а також ті, хто обскубує птахів, зокрема курчат, і чистить сідала.

Histoplasma capsulatum знаходять у всіх регіонах США, особливо у східних і центральних штатах, і менше — в Латинській Америці від Мехіко до Аргентини, в Європі, Північній, Південній і Східній Африці, Нігерії, Малайзії, Індонезії і Австралії.

Патогенез
Паразити у своїй дріжджевій фазі розмножуються, як правило, в моноцитах і макрофагах, утворюючи ділянки некрози, де вони можуть перебувати у величезній кількості. З цих осередків інфекція може потрапити у потік крови, і викликати метастатичні ушкодження в печінці, селезінці і лімфовузлах. Легенева гістоплазмоза може спричинювати схожі на туберкульозу патологічні зміни, в тому числі утворення первинних комплексів із збільшенням реґіонарних лімфатичних вузлів, множинними малими роздільними ушкодженнями та іноді з порожнинами. Загоєні ушкодження можуть кальцинозуватись.

Клінічні ознаки
Клінічні ознаки з'ясовано в інформаційному блоці.


Діагноз
В регіонах, де існує небезпека гістоплазмози, слід підозрювати цю хворобу при кожній неясній інфекції з легеневими симптомами або коли спостерігаються збільшені лімфатичні вузли чи гепатоспленомегалія. Тканину отримують біопсією для мазка-відбитку, гістології і засіву. При тривалому розвитку інфекції рентгенографічне обстеження може виявити кальцифікати в легенях, селезінці або інших органах. За гостріших форм хвороби на рентгенограмах спостерігаються одиничні або множинні легеневі затемнення і розширені трахеобронхіяльні вузли.

Уповільнена надчутливість до внутрішньошкірної інфекції гістоплазміну розвивається у пацієнтів, які мають цю хворобу або хворіли раніше. Але вона здебільшого негативна у пацієнтів з гострою розсіяною хворобою. Комплементфіксуючі антитіла виявляють упродовж 3 тижнів від початку гострого первинного зараження. У міру прогресування хвороби спостерігається зростання їхнього титру. Можуть також бути виявлені осідаючі антитіла (преципітини).

Лікування
Спеціальне лікування амфотеріцином показане тільки за тяжких форм хвороби (0,5 мг/кг у 500 мл 5 %-ної ґлюкози вводять внутрішньовенно протягом понад 6-годинного проміжку часу, поступово збільшуючи дозу до максимуму в 1,0 мг/кг). Цю процедуру повторюють через день. Якщо у пацієнта виникає сильна алергійна реакція, дозу можна зменшити. Побічними ефектами є анорексія, нудота, гарячка, головний біль; венозної тромбози можна уникнути додаванням 10 мг преднізолону у внутрішньовенний розчин. Під час лікування підвищується сечовина плазми і падає гемоглобін, але згодом ці показники нормалізуються. Амфотеріцин можна приймати понад З місяці і більше, залежно від клінічної відповіли. Тяжку задишку слід лікувати преднізолоном по 20-40 мг на день протягом кількох діб.

Histoplasma duboisii
Грибки африканської гістоплазмози Histoplasma duboisii більші за клясичні H.capsulatum. їх знаходять повсюдно в Східній, Центральній і Західній Африці.

Клінічні ознаки
Ця хвороба відрізняється від інфекції H.capsulatum кількома ознаками. У кістках, шкірі, лімфатичних вузлах і печінці розвиваються ґранульоматозні ушкодження, але легені в патологічний процес утягуються рідко. Вісцеральна форма хвороби з ураженням печінки і селезінки часто смертельна, тоді як виразкові шкірні ушкодження і кісткові абсцеси лікуються успішніше.

Рентгенографічне обстеження може виявити округлені осередки руйнування кісток, іноді пов'язаного з утворенням абсцесу. Часто розвиваються множинні ушкодження ребер, які можуть поширитись на кістки кінцівок.

Діагноз
Діагностування ґрунтується на виділенні грибка. Ефективними є імунодіагностичні тести.

Лікування
Системну хворобу лікують у такий же спосіб, як і інфекцію H.capsulatum. Одиничне ушкодження кістки може виліковуватися локальним хірургічним втручанням.