menu

Єнергетичні нутрієнти


Вуглеводи (4 ккал/г) — джерело енерґії за нормальної дієти. Жоден окремо взятий вуглевод не є головним нутрієнтом у тому розумінні, що саме його потребує організм. Якщо надходження вуглеводів становить менше 100 г на день, то є вірогідність виникнення кетози. Цукор міститься у фруктах, молоці (лактозі) та деяких овочах. Крохмаль здебільшого у крупах, коренеплодах та бобових. Більшість форм клітковини — полісахариди, але вони не перетравлюються у тонкому кишечнику. Основні вуглеводи, що є в продуктах, перераховуються нижче в інформаційному бльоці.


 
Жири. Маючи високу кальорійну цінність (9ккал/г), жири корисні для людей з високим ступенем енерґовитрат. З іншого боку, вони спричинюють ожиріння у людей, котрі ведуть сидячий спосіб життя. Насичені жири, особливо ті, які містять пальмітинову (16:0) та міристинову кислоти (14:0), збільшують плазмовий ліпопротеїн з низьким рівнем густоти і загальний вміст холестеролу. Мононенасичені жирні кислоти мають один подвійний зв'язок, наприклад, олеїнова кислота (18:1 w9). Поліненасичені жирні кислоти з двома чи більшою кількістю подвійних зв'язків належать до двох основних груп залежно від відстані першого подвійного зв'язку, якщо відлік починати з кінця молекули метилу (w). Головною жирною кислотою у рослинних оліях є лінолева кислота (18:2 w6). Ця та її подовжені на w6 — лінолева (18:3 w6) та арахідонова кислоти (20:4 w6) — основні жирні кислоти (ОЖК), попередники простагландинів і частина структури ліпідних мембран в усіх клітинах.
 
Дефіцит основних жирних кислот зустрічається рідко, проте буває у хворих, харчування яких здійснювалося протягом тривалого часу без жирових емульсій виключно внутрішньовенно. Якщо вводиться достатньо глюкози та амінокислот, то вони затримують мобілізацію вільних жирних кислот з жирової тканини (де є середній запас лінолевої кислоти). Решта тканин в організмі виснажується. Спостерігається лускоподібний дерматит, діягноза біохемічно потверджується збільшеним коефіцієнтом ейкосатрієнової кислоти (20:3 w9) стосовно арахідонової в плазмових ліпідах.
 
Серії з поліненасичених жирних кислот, наприклад, ейкосапентенової (20:5 w3) та докосахексенової (22:6 w3), зустрічаються у рибних жирах. Хоча вони не належать до основних, все ж є інґібіторами тромбозів і, очевидно, діють шляхом антагонічної конкуренції із структурою тромбоксану А2. Очищені рибні жири, наприклад, "Максепа", — один із варіантів лікування, здатних зменшити тенденцію до тромбози, зокрема у людей з ішемічною хворобою серця.
 
Білки. Вони забезпечують близько 20 амінокислот, вісім з яких використовуються для нормальної синтези різних білків в організмі та підтримки азотного обміну у дорослих. Ці незамінні амінокислоти подані нижче в інформаційному бльоці.
 


Для росту малих дітей необхідні також гістидін і, можливо, аргинін.

 
"Біологічна цінність" різних білків залежить від пропорцій основних амінокислот, які вони містять. Білки тваринного походження, особливо яєць, молока та м'яса, в цілому мають більшу біологічну цінність порівняно з білками рослинного походження, яким бракує однієї чи більше основних амінокислот. Однак, якщо дотримуватися принципу комплементарности, то можна мати дієту високої біологічної цінности з білків змішаних овочів. Наприклад, зернові, пшениця містять близько 10 відсотків білка і мають відносний дефіцит лізину. Бобові мають до 20 відсотків білка з відносним дефіцитом метіоніну. Якщо дві частини пшениці змішати з однією частиною бобових, то одержимо продукт, що містить 13 відсотків білків високої біологічної активности. Це відбувається внаслідок того, що зернові містять достатньо метіоніну, а бобові — лізину, отож у суміші доповнюють один одного.
 
Звично рекомендоване адекватне надходження білка становить 10 відсотків загальної кальорійності, наприклад, близько 65 г на день для дорослого. Мінімальна потреба становить до 40 г біологічно якісного білка.
 
Енерґопотреби. Найбільша кількість енерґовитрат припадає на основний обмін (ОО). У худої людини вони збільшуються (що пов'язано з вагою і зростом), а з віком зменшуються. Енерґовитрат менше у жінок, ніж у чоловіків. Додаткова енерґія потрібна для росту, при вагітності і ляктації, м'язової діяльности, гіпертермії. У людей, що мають однакову вагу, вік, стать та активність, спостерігаються значні розбіжності енерґовитрат. Має місце адаптація до недостатнього енерґонадходження, меншою мірою це стосується його надлишку. Приблизні денні потреби в енерґії наведені нижче в інформаційному бльоці.
 
 
 
 
 
У Великобританії деякі люди, серед них і діти, потребують десь близько 2500 ккал на добу, їжа для споживання має включати більше кальорій, зважаючи на втрати. Цю величину можна оцінити приблизно в 3000 ккал. Саме ця цифра обговорюється в пресі та парляменті, і її часто плутають із фізіологічними потребами людини.
 
Використовують дві одиниці виміру смерти ії — кілокальорії і кілоджоулі (1 ккал=4,184 кдж). Проте в Европі у науковому вжитку надають перевагу джоулям — одиницям системи СІ.

ГОЛОДУВАННЯ

 
Голодування — це сильне недоїдання внаслідок тривалого неґативного енерґобалянсу. Далі описуються ознаки, що спостерігаються у дорослих і дітей старшого віку, кахексія у малих дітей та дошкільнят.

Етіологія

 
Основні причини недоїдання та голодування перераховуються нижче в інформаційному бльоці.
 

Клінічні ознаки
 
Діти перестають рости, а дорослі втрачають вагу. Симптоми: сильний потяг до їжі, спрага, слабкість, гарячка, ніктурія, аменорея та імпотенція.
 
Обличчя швидко старіє, стає зморшкуватим та байдужим. Шкіра зів'яла, бліда та суха, на ній можуть з'являтися пігментні плями.
 
Волосся тоншає або випадає, виняток щодо цього становлять підлітки. Кінцівки холодні і ціянозні, можуть бути пролежні. Підшкірний жир зникає, втрачається тургор шкіри, а м'язи стають гіпотрофічними: об'єм передпліччя — нижче норми. У жертв голоду може бути набряк без гіпоальбумінемії ("голодний набряк"). Температура тіла знижена. Пульс сповільнений. Живіт здутий, звичною є діарея. Сухожильні рефлекси послаблені. Психологічно люди, що голодують, втрачають ініціативу, пригнічені і заглиблені в себе, але стають агресивними, якщо поблизу є їжа.
 
Особи, що страждають від недоїдання, чутливі до інфекцій. Через ослаблення від виснаження дихальних м'язів бронхопневмонія частіше закінчується смертю. Голодуючі люди часто мають високу смертність при епідеміях, наприклад, тифу чи холери. Звичні ознаки інфекції можуть не проявлятися. При тривалому голодуванні хворі повністю втрачають активність і можуть лежати у позі зародка. Смерть приходить непомітно, а на останній стадії голоду — раптово. Найуразливіші — старі люди. Всі органи у них при аутопсії атрофуються, за винятком мозку, у якого є тенденція до збереження ваги.

Обстеження

 
Обстеження при голодуванні подане нижче в інформаційному блоці.
 
 
Лікування
 
Необхідна градація усіх пацієнтів, незалежно від того, чи хвороба спричинена голодом, чи виснаження щодо хвороби є вторинним табл. 3. 4.
 

 
Особи зі слабким ступенем голодування перебувають поза небезпекою. Хто страждає від помірного голодування, тим необхідне додаткове харчування. Особи, у яких велика втрата ваги, потребують стаціонарного догляду. 1500—2000 ккал на добу дають змогу уникнути подальшого розвитку гіпотрофії.
 
При сильному голодуванні спостерігається атрофія епітелію кишечника та екзокринної підшлункової залози, жовч зріджена. Коли їжа починає засвоюватися, додаткову їжу слід давати у невеликих кількостях. Дієта має бути помірною і, бажано, звичною, наприклад, каша з цукром, сухим молоком та олією. Сіль варто обмежити, перевага надається полівітамінній їжі. Коли графік харчування протягом місяця дає змогу поновити 5 відсотків втраченої ваги, то це добрий показник. Обставини й ресурси у кожному випадку голоду неоднакові. Це проблеми в основному не медичні, наприклад, організація транспорту та ремонт вантажних автомашин чи координація благодійної допомоги від різних організацій, встановлення добрих стосунків між працівниками міжнародних організацій та місцевими політиками й адміністрацією, організація безпеки продуктових складів, забезпечення розподілу продуктів залежно від потреби в них, заходів по здобуванню необхідних продуктів та відповідного медичного устаткування. Заворушень серед населення під час голоду не буває. Вони можуть трапитися на ранній стадії (голодні бунти) чи після (революції). Нарешті, слід планувати на майбутнє. Наприклад, сільсько-господарським робітникам потрібно набратися сил, щоб зорати землю й посадити урожай .

БІЛКОВО-КОЛЬОРІЙНА НЕДОСТАТНІСТЬ (у малих дітей)

Класифікація та епідеміологія

 
Білково-кальорійна недостатність (БКН) у ранньому дитинстві викликає цілий спектр хвороб. На одному боці цього спектру — квашіоркор, суттєвою рисою якого є дефіцит протеїну при відносно адекватному енергопостачанні. На іншому — харчова кахексія, коли дитина до року, як правило, характеризується повним виснаженням. Причиною його є жорстке і тривале обмеження всієї їжі, тобто енерґоресурсів та інших поживних речовин, а не тільки білка. У середині спектра перебуває кахексичний квашіоркор, який має клінічні риси обох розладів.
 
Деякі діти адаптуються до тривалої недостатносте білка, що сприяє розвитку харчової карликовости. Найпоширенішим з усіх цих різновидів є розлади від слабкого до середнього ступеня БКН або гіпотрофія дитини (табл. 3.5). У дітей якийсь один ступінь БКН часто переходить в інший.
 

 
Міжнародні норми ваги подано у табл.3.6.
 
У дитини з слабкою та середньою формою БКН після інфекції може розвинутися квашіоркор, при лікуванні зникає набряк, і вона набуває кахексичного вигляду. При кахексії спостерігається величезна втрата м'язів, основної маси протеїну та жиру з організму. При квашіоркорі характерною є анорексія, що викликає недостатнє вторинне енерґозабезпечення. З подібних міркувань кахексичний квашіоркор та легші форми захворювання відносять до однієї групи білково-кальорійної недостатности.
 
Значне поширення БКН у різних його формах спостерігаєтся у Індії та Південно-Східній Азії, на Карібських островах, в Південній та Центральній Америці. БКН — найпоширеніше захворювання дефіциту проживних речовин. На важку форму припадають приблизно 2 відсотки, а слабку та середню — близько 20 відсотків захворюваннй дітей молодшого віку у третьому світі.

ХАРЧОВА КАХЕКСІЯ

Етіологія

 
Ця важка форма білково-кальорійної недостатносте поширена серед дітей і є різновидом голодування. Вона, як правило, зустрічається у другій половині першого року життя. Причина її в дуже низькокальорійній дієті, а відтак — низькому вмістові білка та інших основних поживних речовин. Це типово для дітей, котрі рано відлучені від грудей і яких годують коров'ячим молоком з недостатнім вмістом нутрієнтів. Це хвороба немовлят бідних матерів з країн, що розвиваються. Мати змушена йти на роботу, залишаючи дитину на бабусю, старшу сестру чи сусідку. У неї нічим заплатити за харчування, немає кухонного устаткування, бракує знань, щоб приготувати їжу, не заразивши її бактеріями. Низький рівень гігієни спричинює гастроентерит. Діярея призводить до втрати апетиту, а відтак виникає рішення давати їжу ще рідше. У свою чергу, подальше обмеження в харчуванні веде до атрофії кишечника та більшої схильности до діяреї.

Клінічні ознаки

 
Дитина зовсім худа, без підшкірного жиру, висохла та зморщена, м'язи у неї нерозвинені (мал.3.1.). Голова завелика порівняно з тулубом, стирчать ребра, живіт може бути здутим (від газів), кінцівки нагадують дрючки, а сідниці обвисають. Як правило, присутня діярея. На відміну від квашіоркору, набряку немає, а зміни у шкірі та волоссі незначні або ж їх зовсім немає. Дитина не втрачає апетиту, але її вага сягає нижче 60 відсотків норми (табл.3.6). Хоча дитина не росте, її вага стає меншою, ніж цього потребує зріст. Пошуки слід вести в напрямку хронічних інфекцій, таких як туберкульоза, чи інших основних захворювань (серцевих, ниркових, кишечних), що можуть викликати вторинну кахексію.
 
Через діярею або блювання часто виникає зневоднення організму. Це може поєднуватися з дефіцитом вітаміну А, що спричинює кератомаляцію, та таких неорганічних нутрієнтів, як калій та магній. Інфекції, що супроводжують захворювання, перераховані нижче в інформаційному бльоці.
 

Лікування
 
Лікування кахексії, по суті, те саме, що й квашіоркору.
 

КВАШІОРКОР Етіологія
 
Назва походить з Ґани, де у 1933 році ця хвороба вперше була описана Сіселем Вільямсом Така форма білково-кальорійної недостатности найчастіше зустрічається на другому році життя, коли маля відлучають від грудей і переводять на харчування з низьким вмістом білка, як, наприклад, маніока, подорожник, ямс або очищену і позбавлену поживних речовин крупу. Молока дають мало, а звичай, що особливо посилюється через табу, вимагає, щоб і та обмежена кількість тваринної їжі, яку має сім'я, віддавалася б чоловікам. Обмаль багатої на білок їжі готується у гострому соусі з перцем та приправами, і тому шкідлива для малих дітей. Якщо ж традиційне харчування населення бідне на білок і низькокалорійне, що ледь відповідає мінімальним вимогам, дитина може бути практично здоровою, доки потреби в білку не зростуть при інфекції. Гастроентерит, кір та малярія — відомі прискорювачі квашіоркору.

Патогенеза
 
Дані про патогенезу підсумовані в інформаційному блоці.
 


Клінічні ознаки

 
Дитина не дуже худа. Спостерігається набряк, що має тенденцію до поширення. Дитина пригнічена, апатична і кричить характерним нявкаючим криком. На шкірі з'являються симетричні зміни, найчастіше там, де н торкається пелюшка. Шкіра піґменторана, з потовщеннями, ніби вкрита лаком, потім при доторканні до тіла тріскається, утворюються неглибокі виразки (мал.3.2). У помірних випадках місце дерматози нагадує вимостку з тріщинами, а в тяжких випадках ділянка лущення може виглядати так, ніби дитина засмагла на сонці (мал.3.3). Волосся змінює колір з чорного на світле чи рудувате, воно тоншає й рідшає.
 
Можна спостерігати зміни в слизових оболонках, наприклад, анґулярний стоматит. Є анорексія і, як правило, діярея. Печінка пальпується (мал.3.4). Лабораторні дані показують дуже низький вміст білка в плазмі.
 

 
Лікування
 
Тяжкі випадкові БКН — квашіоркор або кахексію — лікують у три прийоми.
 
Реанімація. Вона складається з корекції дегідратації, розладів електролітного обміну, ацидози, гіпоглікемії, гіпотермії, а також лікування інфекцій.
 
Початок лікування. Годувати рекомендується поступовим нарощуванням кальорійності до 150 ккал/кг та вмістом білка 1,5 г/кг. Установи, які мають досвід роботи з БКН, розробили дещо відмінні дієти, залежно від доступности їжі в місцевих умовах та її переваг для грудної дитини. Основу їх, як правило, складають сухе зняте молоко, змішане з борошном чи цукром та невеликою кількістю олії. Цю суміш дають 5—6 разів на день. Через анорексію дітей треба часто годувати з рук, бажано на руках у матері або знайомої медсестри. Існує також потреба у кальції, магнії та полівітамінних сумішах.
 
Дієтична реабілітація. Десь через 3 тижні у дитини спостерігається поліпшення стану: якщо був набряк, то він зникає, уражена шкіра загоюється, а діарея припиняється. Дитина дужчає, розум прояснюється, має добрий апетит, але вага для свого віку все ще нижча норми. Протягом цієї стадії реабілітації та надолужування в зрості за дитиною має бути догляд в санаторії або ж це має робити мати, якій слід надати певні роз'яснення щодо харчування і допомагати одержувати їжу додатково. Дієта має ґрунтуватися на комбінаціях поживних речовин з місцевих, добре відомих харчів.
 
Прогноза. При важких формах БКН смертність сягає майже 20 відсотків навіть у добре обладнаних лікарнях. Більшість смертей трапляється у перші 10 днів. Вивчення віддалених результатів показали, що жирова інфільтрація печінки при гострому квашіоркорі швидко усувається і не переходить у цирозу. Фізичний об'єм мозку зменшується у дітей, які страждають на тяжкі форми БКН, у перші 2 роки життя (як правило, від кахексії). Існують опосередковані свідчення того, що це може вплинути на розумові здібності, особливо коли дитина після лікування повертається в дім, де панує бідність.
 
 

 
СЛАБКІ ТА ПОМІРНІ ФОРМИ БКН (діти зі зниженою вагою)
 
У будь-якому яскраво вираженому випадку квашіоркору чи кахексії є вірогідність, що серед 7—10 чоловік виявлятимуть слабу та середню форму квашіоркору. Ситуація нагадує айсберг: насправді порушень обміну речовин значно більше, ніж це спостерігається при клінічному огляді. Навіть матері не помічають у своїх дітей таких захворювань, бо вони і за розумом, і за життєздатністю мало відрізняються від інших.

Втім, дітей із безсимптомними БКН можна розпізнати за вагою, яка має бути на цей вік, а в разі захворювання становить менше 80 відсотків за міжнародним стандартом (табл.3.6).
 
Наукові розвідки показують, що в багатьох країнах, що розвиваються, близько 50 відсотків дітей до 5 років мають гіпотрофію. Оскільки не завжди є змога визначити рівень захворювання, то зручним тестом для виявлення слабкої чи середньої харчової недостатності може стати звичайнісінька сантиметрова стрічка, якою вимірюють об'єм плеча. Нормальний об'єм руки лишається незмінним протягом двох років: у віці від 12 до 60 місяців. 13,5 см є нормальним обміром (на стрічці помічено зеленим кольором), 12,5—13,5см вказує на помірне порушення харчування (зафарбовано яскраво-жовтим), нижче 12,5 см червона частина стрічки свідчить про можливе порушення харчування.
 
У місцевостях, де квашіоркор є домінуючою яскраво вираженою формою БКН, у пацієнтів із субклітинною формою захворювання зменшений плазмовий білок ("преквашіоркор"). Іноді можна побачити дитину, організм якої пристосувався до неадекватної їжі, припинивши зріст, і яка виглядає як нормальна дитина, але на 1—2 роки молодшою. Цей випадок відомий під назвою харчової карликовости.
 
Дуже важливим при БКН у його слабкій та помірній формах є те, що діти виростають меншими, ніж могли б вирости, і дуже схильні до гастроентериту та респіраторних інфекцій, які, в свою чергу, можуть викликати порушення обміну речовин. БКН у його слабкій та помірній формах є, мабуть, головною причиною того, що смертність серед 1—4 - річних дітей у країнах, що розвиваються, може перевищувати у 30—40 разів смертність у Європі та Північній Америці. Офіційна статистика відносить більшість цих смертей на рахунок інфекційних захворювань.
Профілактика. Профілактичні заходи щодо квашіоркору та кахексії перераховуються нижче в інформаційних блоках.