menu
Захворюваність на дифтерію у багатьох країнах залишається високою. У Великобританії вона трапляється дуже рідко.

Патогенеза
Бактерії Corynebacterium diphtheriae найчастіше локалізується у верхніх дихальних шляхах і носоглотці .Хвороба, як правило, розповсюджується крапельним шляхом. У місці проникнення збудники виділяють розчинний екзотоксин, який ушкоджує м'яз серця і нервову систему. Інфекція іноді може потрапити на кон'юнктиву чи у піхву або ж вона ускладнює заживления рани, подряпин, а також хвороби шкіри.
Середній інкубаційний період триває 2 — 4 доби. За підозри на дифтерію хворих ізолюють доти, поки мазки з носа і горла не дадуть негативної відповіди.

Клінічні ознаки:
Гостра Інфекція
Плівчастий тонзиліт або дифтерія носа або дифтерія гортані
або дифтерія шкіри (рак), кон'юнктиви (зрідка)

Ускладнення
Гортані обструкций або параліч 
Міокардит
Периферична невропатія

Хвороба розвивається поступово. Значне підвищення температури буває рідко, хоча звичною є тахікардія. Діагностичною ознакою є опуклі, у вигляді "замші, яка миється", сірувато-зелені плівки різної довжини на мигдаликах з добре визначеним краєм і добре помітною зоною запалення. Плівка товста, фібринозна, зрощена з тканинами. Можуть спостерігатися набряклість шиї ("товста шия") і незначне збільшення лімфатичних вузлів. За легких форм хвороби та особливо за високої опірности плівка може не з'являтися, і тоді горло просто трохи обкладене.

Дифтерія носа супроводжується також носовими виділеннями, часто з кров'ю. При дифтерії горла характерні захриплість, сильний кашель і небезпека респіраторної обструкції зі смертельним наслідком, якщо не застосувати трахеостоми. Коли інфекція поширюється до піднебінного язичка, зіва і потім до носоглотки, хвороба набуває тяжкої форми. Пульс прискорюється, зменшується його наповнення, знижується тиск крови. У перші 10 днів може настати смерть від гострої недостатности кровообігу. У тих, хто витримає ранню токсемію, згодом може развинутись аритмія або серцева недостатність. Електрокардіографічні зміни зумовлені міокардитом. Ці зміни оборотні, і у тих, хто вижив, не утворюється постійних ушкоджень серця.

Іноді в патологічний процес втягується нервова система. За тонзилярної або фарингеяльної дифтерії раннім ускладненням приблизно на десятий день хвороби є піднебінний параліч. Часто виникає параліч акомодації, про що свідчать скарги хворих на труднощі при читанні дрібного шрифту. Через тиждень або два, хоч і досить рідко, внаслідок поліневриту можуть розвинутись кволість і парестезії у кінцівках. Одужання після таких невритів завжди повне.

Лікування
Порядок надання допомоги при дифтерії з'ясовано в інформаційному блоці далі.

Про кожний випадок виявлення дифтерії обов'язково повідомляють службу громадської охорони здоров'я, а пацієнта терміново направляють до лікарні для інфекційних хворих. Якщо лікар підозрює, що причиною захворювання є дифтерія, слід зробити ін'єкцію анатоксину внутрішньом'язово, не чекаючи результатів аналізи мазка з горла. Зволікання збільшує небезпеку для хворого, оскільки зафіксований в тканинах токсин вже не нейтралізується анатоксином. До того ж кінська сироватка, що містить анатоксин, як сторонній білок здатна викликати небажані реакції. Може виникнути анафілактична реакція, яка супроводжується задишкою, блідістю, колапсом і навіть смертю. Через 7 — 12 діб може початися сироваткова хвороба з гарячкою, кропивницею і болем у суглобах. Якщо кінська сироватка вводиться не вперше, ці симптоми тривають протягом 3 — 4 діб. Оскільки анафілаксія потенційно летальна, у всіх хворих слід питати, чи вводили їм імунну сироватку коли-небудь раніше і чи не страждали від якої-небудь алерґії. За півгодини до введення повної дози кожному пацієнтові необхідно ін'єктувати малу пробну дозу анатоксину.

Якщо після введення пробної дози у схильного до алерґії пацієнта все-таки наступає алерґійна реакція, необхідно здійснити негайну десенсибілізацію. Щоб упоратись з будь-яким типом реакції, під руками завжди повинна бути ампула 1/1000 розчину адреналіну (вводити 0,5 — 1,0 мл внутрішньом'язово). Призначають також антигістамінні препарати.

У тяжкохворих пацієнтів небезпека дифтерійної токсемії переважає ризик анафілактичного шоку, і тому, якщо пробна доза не викликала ознак алерґії, вводять до 100000 одиниць анатоксину внутрішньовенно. За хвороби помірної тяжкости вистачить 16000 — 32000 одиниць внутрішньом'язово, а в легких випадках — 4000 — 8000 одиниць.

Пеніцилін слід призначати протягом тижня для знищення бактерій C.diphtheriae. Пацієнтам з алерґією до пеніциліну можна рекомендувати еритроміцин.

Профілактика
Усіх дітей мають бути охоплені активною імунізацією. Якщо дифтерія виникає в тісній громаді, усім її членам слід давати еритроміцин, який знищує мікроорганізми ефективніше за пеніцилін. Усі, хто перебуває у осередку зараження, підлягають активній імунізації або реімунізації анатоксином.