menu
Міцетома — це хронічне грибкове захворювання глибоких м'яких тканин і кісток, найчастіше кінцівок, іноді живота або стінок грудей чи голови. Вона спричинюється грибками двох класифікаційних груп — Eumycetes і аеробних Actinomycetes. Ознакою, спільною для обох груп, є утворення зерен з характерним забарвленням і діаметром від 60 мікрон до З мм, які єколоніями змішаних мікроорганізмів. Ймовірність захворювання, напевне, пов'язана з кліматом, і особливо висока, коли вологий жаркий сезон закінчується дощами. Основні види грибків, що спричинюють міцетому, наведено в табл. 5.26.

Патогенез
Гістологія міцетоми подібна до хронічної ґранульоми — з волокнистою стромою і мішечко-подібними порожнинами, в яких знаходяться характерні зерна. Вузлики розвиваються під епідермісом; епідерміс розривається, утворюючи нориці, через які виділяється слиз із гноєм разом із забарвленими зернами. Деякі нориці можуть загоюватись із рубцюванням, а в інших місцях з'являються нові нориці.

Клінічні ознаки
Ушкодження можуть з'явитись на будь-якій частині тіла, але оскільки грибки надходять
через заподіяні колючками ранки, найчастіше з'являються на ступнях і гомілках у тих, хто ходить босоніж. Міцетома починається як не болючий набряк у місці вживления грибка; набряк росте і швидко поширюється всередині м'яких тканин, аж до суцільного їх набрякання, іноді охоплює кістки.

Відчувається слабкий біль, гарячки здебільшого немає, але є прогресуюча втрата працездатності. Вторинна піоґенна інфекція, як правило, глибоко в пазухи не проникає, можливо, завдяки антибіотичній активности грибків. Для грибкових інфекцій нехарактерне ураження лімфатичних вузлів, якщо тільки не було хірургічного втручання. Коли ушкоджується волосяний покрив голові, може уражатись і череп, але тверда мозкова оболонка, ймовірно, служить ефективною перешкодою для поширення патологічних змін. Окрім зростаючої міцетоми, на кістках внутрішньокісткові ушкодження можуть бути знайдені в метафізі довгих кісток, особливо на верхньому кінці великогомілкової кістки, іноді можуть бути осумковані периостальні маси. Norcardia brasiliensis часто уражають шкіру спини. Ці ушкодження рідко бувають локальними і можуть швидко поширюватись.

Діагноз
Діагноз підтверджується виявленням грибкових зерен у гної або в біоптаті тканини. Для ідентифікації видів, як правило, необхідний засів. Специфічні антитіла здебільшого можуть бути виявлені методою преципітації (осаджуванням).

Лікування
Різниця між Eumycetes і Actinomycetes істотна, оскільки для перших не існує ліків доведеної ефективности. В літературі є повідомлення про лікування грізеофулвіном і кетоконазолом хвороби, спричинюваної M.mycetomatis, але результати цього лікування не виправдали сподівань і нічого не залишалось, крім як видалити еуміцетоми. Ці хвороби часто дають рецидиви.

Лікування актіноміцетоми більш успішне. Воно полягає в призначенні рифампіцину (4 мг/кг на добу перорально) або стрептоміцину (14 мг/кг на добу внутрішньом'язово) протягом 4 місяців та перорально дапсону (1,5 мг/кг двічі на день), або перорально котримоксазолу протягом 4-24 тижнів. Хвороба, викликана Nocardia, лікується лише дапсоном. Якщо лікування успішне, осідаючі антитіла зникають.