menu
Порушення, пов'язані зі спекою

У холодному кліматі тепло, що виробляється організмом, збалансовується його втратою насамперед через випромінювання та конвекцію. Коли температура навколишнього середовища наближається до температури тіла, випаровування поту стає найважливішим механізмом у підтриманні температури тіла.
 
Акліматизація до спеки (табл. 4.3.) — це суттєвий елемент підготовки організму працівників певних галузей промисловості у країнах з холодним кліматом, які мають витримувати надмірну спеку, а також тих, що їдуть працювати в тропіки. Акліматизації можна досягти щоденним перебуванням у штучно створеній або природній спеці протягом 10—14 днів.
 

 
За умови такого звикання можна працювати і почувати себе добре і в спекотному середовищі, якщо при цьому організм у відповідному обсязі постачається водою та сіллю. У пустелі затримка нирками солі та води настільки велика, що виділення поту стає нижчим 50 мл на день.

НЕПРИТОМНІСТЬ, ЯКА СПРИЧИНЕНА СПЕКОЮ

 
Вона трапляється у людей, які у спеку, коли циркуляція повітря погана, одяглись не відповідно до погоди. Виникає як у фізично активних, так і малорухливих осіб.

Клінічні ознаки

 
Початок раптовий, але йому може передувати кволість, запаморочення або головний біль. У пацієнтів спостерігається короткий період коллапсу, протягом якого людина сіріє, шкіра стає холодною, вологою і липкою, кров'яний тиск низький. Температура нормальна або знижена.
 
Лікування
 
Хворого необхідно перевести в прохолодне місце й покласти. Зрідка виникає потреба внутрішньовенного введення сольового розчину. Одужання, як правило, відбувається швидко.

ЧЕРВОНА ПІТНИЦЯ (Miliaria rubra)

 
Багато європейців, що живуть у тропіках, особливо у місцях з високою вологістю повітря, страждають на це захворювання. Воно виникає внаслідок закупорювання колючим клітинним шаром епідермісу потових протоків, після чого піт проникає в епідерміс і викликає подразнення.

Клінічні ознаки

 
Найчисленніші ураження спостерігаються на закритих частинах тіла. Це дрібні, оточені еритемою папули, що пізніше стають пухирчатими або гнійними. Роздряпування може викликати вторинні гнійні інфекції.

Лікування

 
Принципи лікування — зменшення потіння до мінімуму та усунення закупорювання потових протоків. Якщо хворого перевести в прохолодне місце, наприклад, у кімнату з кондиціонером, то закупорені протоки можуть відкритися через тиждень або два. У важких випадках іноді рекомендують переїхати у місцевість із прохолоднішим кліматом. Подразнення усувається каламіновими примочками.

Профілактика

 
Щоб не допустити червоної пітниці, слід уникати надмірного миття та подразнення від одягу. Мило рекомендується використовувати м'яке, з вмістом гексохлорофану. Одяг має бути просторим, його треба часто міняти і ретельно виполіскувати після прання. Хворим на ожиріння варто схуднути. Необхідно уникати вживання спецій та алкоголю, що викликають потіння.


ТРОПІЧНА АСТЕНІЯ ІЗ ЗМЕНШЕНИМ ПОТОВИДІЛЕННЯМ

 
Хворі з такім діагнозом не можуть як слід пітніти. Це захворювання може бути природженим або виникнути після червоної пітниці.

Клінічні ознаки

 
Хвороба розвивається непомітно, з головними болями, запамороченням, сонливістю, зменшенням потовиділення і часто із значним виділенням сечі. Супроводжуються високою температурою, може розвинутися гіперпірексія (температура в прямій кишці вище 41" С, 106° за Фаренгейтом).

Лікування

 
Хворий повинен жити в прохолодному кліматі впродовж кількох місяців доти, доки не відновиться ушкоджена шкіра, а потовиділення стане звичним.

ТЕПЛОВИЙ УДАР

 
Трапляється під час великої спеки або при надмірних перевантаженнях організму у гарячу пору, коли пацієнт не вживав достатньої кількості рідини та солі, щоб збалансувати збільшення втрат при потінні. Кількість втрати рідини з потом при перебуванні у високотемпературному середовищі упродовж робочого часу може сягати 6—8 л, насамперед у не акліматизованих людей. Погане самопочуття, особливо шлунково-кишкові розлади з блюванням та діареєю, збільшують ризик виникнення теплового удару.

Клінічні ознаки

 
Переважаюча втрата солі характеризується головними болями, запамороченням, втратою апетиту, нудотою, кольками, роздратуванням. Відсутність спраги може приховувати тяжкий ступінь дегідрації, аж поки не розвинеться тахікардія, гіпотензія та шкіра стане холодною і липкою (стан "холодна волога людина", див. нижче "гаряча суха людина").

Лікування

 
Прохолода, вентиляція приміщення та холодні напої з додаванням хлористого натрію (10 г/л) необхідні у випадках середнього ступеню тяжкості. За більш складних випадків рекомендоване внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлористого натрію.
 
Переважаюча втрата води найвірогідніше серед не акліматизованих людей, які не п'ють або не можуть пити достатньої кількості води. Наявні спрага та ознаки дегідрації. Лікують споживанням води орально або 5% глюкозою внутрішньовенно. У перші 24 год потреба у воді може становити 5—10 л. Якщо не розпізнати тепловий удар вчасно і не лікувати його, то у хворого може розвинутися теплова гіперпірексія.

ТЕПЛОВА ГІПЕРПІРЕКСІЯ (сонячний удар)

 
Сонячний удар — синдром, що виникає внаслідок перегріву поверхні тіла, а також як ускладнення після теплового удару, тропічної ангідрози або червоної пітниці. Він найчастіше трапляється у не акліматизованих людей або ж у людей з природженим розладом функцій потових залоз у відповідь на перенапруження чи при перебуванні у гарячому вологому середовищі. За екстремальних погодних умов можуть страждати навіть місцеві жителі. Невідповідний одяг та погана вентиляція також збільшують ризик. Сонячний удар завжди супроводжується припиненням потовиділення, а ректальна температура в прямій кишці може досягати 42—43° С чи навіть вище.
 
Найважливіші патологічні зміни відбуваються в центральній нервовій системі. Спостерігається застійне повнокров’я головного мозку з підвищеним тиском цереброспінальної рідини. Мікроскопічна аналізу може показувати переродження нервових клітин, особливо в області гіпоталамусу та основі мозку.

Клінічні ознаки

 
Початок, як правило, драматичний, без попередження, і спостерігається у осіб, у яких, здається, немає ні зневоднення, ні дефіциту солі, але які, можливо, помітили, що потіння у них зменшилося. Знепритомніння дуже швидке, йому можуть передувати продромальні симптоми церебрального подразнення. При огляді виявляють суху гарячу шкіру ("гаряча суха людина"). Коли температура досягає 41—42° С, хворий непритомніє і, якщо не лікувати, вмирає. Гіперпірексія може ускладнюватися гострою недостатністю кровообігу, гіпокаліємією, гострою нирковою чи печінковою недостатністю або кровотечею.

Лікування

 
Лікування спрямоване на якомога швидше зниження температури. Якщо це трапилося надворі, то пацієнта переводять у тінь, знімають одяг, зволожують шкіру. Необхідний доступ прохолодного повітря. У лікарні це роблять, обливаючи оголеного хворого водою або злегка замотуючи його в холодне мокре простирадло та полегшуючи випаровування доступом прохолодного повітря. За ідеальних умов температура води має бути 15° С, а струменю повітря — ЗО—35° С Використання крижаної води або занурення в холодну воду звужує кровоносні судини та заважає пониженню температури. Охолодження припиняють при падінні температури в прямій кишці до 39° С Необхідно подавати у дихальні шляхи кисень. Дефіцит калію слід коригувати, а сильну кровотечу контролювати переливанням крови. Можуть виникнути гостра недостатність кровообігу, гостра ниркова або печінкова недостатність. Якщо є підозра на малярію, то одночасно має проводитись парентеральна протималярійна терапія. За ефективного лікування 90 відсотків хворих одужують.

Профілактика (табл. 4.4)

 
Люди, зайняті у спекотному вологому кліматі важкою працею, потребують споживання щоденно до 15 л води та З0 г хлористого натрію. Додаткова сіль приймається з їжею, водою або в піґулках з ентеросолюбильним покриттям.