menu
Інфекційні хвороби

Інфекційні хвороби можуть уражати будь-який орган чи систему органів людини і, таким чином, стосуються всіх галузей медицини. Це відображено в кожному розділі підручника. У даному розділі наведено вступні пояснення до загальних питань, поширення, діагнозування і попередження інфекційних хвороб, а також подано описи окремих з них. Терміном "інфекційна хвороба", як правило, визначають такі хвороби, які є заразними, а також ті, що передаються контактним шляхом (від людини до людини). Сучасна медична наука виявляє тенденцію називати інфекційними всі хвороби, які викликаються мікроорганізмами.
 
Інфекційні хвороби відрізняються від інших великою кількістю ознак. Найважливіша з них та, що причиною виникнення хвороби є живі мікроорганізми, які часто можуть бути ідентифіковані, що дає змогу встановлювати етіологію на ранніх стадіях захворювання. Багато з цих мікроорганізмів, зокрема всі бактерії — чутливі до антибіотиків, а, отже, більшість викликаних ними хвороб потенційно виліковні. Деякі ж неінфекційні хвороби, спричинюючи необоротні зміни в організмі, часто стають хронічними. Властивість передаватися контактним шляхом є іншою ознакою, яка відрізняє інфекційні хвороби від неінфекційних. Через контактне зараження відбувається поширення патогенних мікроорганізмів, і, якщо до цього процесу залучена велика кількість людей, може виникнути епідемія. Проте, багатьом інфекційним захворюванням запобігають гігієнічними засобами або за допомогою вакцин. За певних умов інфекційні хвороби можна попередити розумним вживанням ліків (хіміопрофілактикою).

ХАРАКТЕР ІНФЕКЦІЙНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТИ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ

 
Протягом останніх 50 років у розвинених країнах відбувалося швидке падіння захворюваності на інфекційні хвороби. Це зумовлено кількома чинниками, зокрема імунізацією, протимікробною хіміотерапією, поліпшенням харчування і кращими умовами санітарії та помешкання. До числа інфекційних хвороб, захворюваність на які в цих країнах зменшилась або майже зникла, належить дифтерія, епідемічний поліомієліт, туберкульозу, гостра лепра, бруцельоза, бактерійна дизентерія і малярія.
 
Незважаючи на прискорений економічний розвиток, деякі інфекційні хвороби становлять небезпеку і надалі, а захворюваність на окремі з них навіть збільшується (табл. 5.1.). Протягом останніх десяти років розпізнано кілька "нових" інфекційних хвороб.
 
Деякі з них виникли внаслідок зміни форм поведінки людини. Це лихоманка Ебола, що з'явилась під час проникнення в джунглі Заїру, і ВІЛ-інфекція (вірус імунодефіциту людини), що є наслідком гомосексуальних контактів. Інші було розпізнано завдяки удосконаленню лабораторного діагностичного устаткування і епідеміологічної методи, заснуванню національних центрів нагляду за інфекційними хворобами. Ці центри контролюють окремі випадки і спалахи інфекційних хвороб, обмінюються інформацією з подібними установами в інших країнах. Інформаційний блок ілюструє стан інфекційної захворюваности у Великобританії.
 
 
 
 
 
Найбільш поширені інфекційні хвороби людини: