menu
Порушення, пов'язані з перебуванням на високогір'ях

У горах частковий тиск атмосферного кисню зменшується таким чином, що кисневий тиск у легенях падає від 149 мм рт.ст. на рівні моря до 43 м рт. ст. на вершині гори Евересту (8848 м). Фізіологічна акліматизація (табл. 4.5) починається десь на висоті 1500 м, а більшість людей відчуває потребу в акліматизації на висоті понад 3500 м. Фізично здорові молоді люди акліматизуються найлегше й з кожним підйомом почувають себе краще. Проте жителям низин ніколи не вдається досягти задовільної акліматизації, як це можливо серед жителів високогір'їв. Про відсутність акліматизації свідчить прискорене дихання, дихання Чейна-Стокса, слабкий головний біль, дратівливість, швидке стомлювання та безсоння.
 

 
Акліматизація проходить успішно до межі 5300 м, вище якої починає падати максимальна частота серцевих скорочень та хвилинний серцевий викид, порушується легенева дифузія, падає артеріальне кисневе насичення та знижується фізична здатність. Можливі сплески активности в роботі, але з ризиком з'яви молочної ацидози. Тривале проживання вище цієї висоти викликає анорексію, втрату ваги, погіршання розумової та фізичної діяльності та посилення чутливості до інфекційних захворювань. Вище 4575 м люди постійно не проживають.

ГОСТРА ГІРСЬКА ХВОРОБА
Спостерігається у людей, які дуже швидко піднімаються на значну висоту. Деякі страждають на висоті 2500. м, інші досягають 5500-метрової відмітки без нарікань. Причина синдрому невідома.

Клінічні ознаки

 
Найперші симптоми — головний біль, нудота та блювання, на зміну яким приходить стомлюваність, м'язова слабкість, задишка, запаморочення, прискорений пульс та безсоння. Можливі ретинальні кровотечі.
 
Гостра гірська хвороба може знаменувати початок двох важких, а то й летальних ускладнень: легеневого набряку та менш характерного церебрального набряку. Молодий вік, швидкий чи повторний підйом, виснаження та абсолютна висота викликають легеневий набряк. Церебральний набряк проявляється сонливістю, дратівливістю, запамороченням, корчами та комою. Його наявність може потвердити папілоедема (набряк диску зорового нерва).
 
Венозні тромбози, які призводять до легеневої емболії, можуть з'являтися у частково акліматизованих осіб. Вони спричинюються підвищенням зсідання крови: цьому можна запобігти, споживаючи потрібну кількість воїн та займаючись фізичним тренуванням.

Лікування

 
Ускладнень можна уникнути, пройшовши акліматизацію, поступово спускаючись та споживаючи необхідну кількість води та ацетазоламіду, шо, вірогідно, викликає обмінну ацидозу та посилений газообмін. Лікують легеневий набряк, швидко спускаючи пацієнта на висоту 500—1000 м та вдихаючи кисень. Потрібно приймати 40—120 гфуросеміду щоденно та іноді й 15 мг морфіну. Для лікування церебрального набряку приписують дексамегазон .
 
ХРОНІЧНА ГІРСЬКА ХВОРОБА
 
Вона зумовлена альвеолярною гіповентиляцією та хронічною гіпоксією, які викликають поліцитемію, що може уражати як мешканців високогір'їв, так і акліматизованих жителів низин. Особи з серповидним еритроцитом (гомозиготний гемоглобін S) ризикують мати інфаркт на висоті 2000 м, що еквівалентно тиску в пасажирському літаку, який летить на висоті 11000 м. Гетерозиготи можуть нормально витримувати висоти 3000 м та більше. Хворим на хворобу серцевого м'язу не слід швидко підніматися вище 2000 м.

Клінічні ознаки

 
Це серцева недостатність, ціяноза, легенева гіпертензія та невропсихічні симптоми.

Лікування

 
Хронічну гірську хворобу можна вилікувати, спустивши хворого на висоту рівня моря.
 
Охорона праці - Робота в умовах високогір'я - http://labor-safety.org/blog/rabota_v_uslovijakh_vysokogorja/1-0-139