menu
Огляд інфекційної захворюванности у країнах, що розвиваються
Проте в менш розвинених країнах, зокрема розташованих у тропіках, інфекційні хвороби і дотепер є однією з головних причин захворюваности і смертности, особливо в дитинстві. Вони істотно впливають на працездатність дорослого населення, здоров'я матері, визначають стан системних захворювань у суспільстві, в тому числі неоплазією. Боротьба проти гострих інфекційних захворювань часто є одним з епізодів у довготривалій кампанії проти хронічних хвороб і порушень травлення. Розмаїтість нозологічних форм є правилом, і клінічні ознаки хвороб багато в чому у помірних зонах відрізняються. Складна взаємодія між хронічними паразитарними інфекціями, гострими захворюваннями органів дихання і шлунково-кишкового тракту, порушення травлення і викликана ним недостатня опірність організму до хвороб великою мірою зашкоджує здоров'ю дітей. Протягом перших п'яти років життя у тропіках вмирає до 40 відсотків дітей.
Хронічні інфекційні хвороби сильно ушкоджують важливі органи. Так, печінка і нирки руйнуються шистосомозою, серце — трипаносомозою крузі, легені, кістки і лімфатичні вузли — туберкульозою, резерви кісткового мозку — малярією і анкілостомозами, кишки — тропічними злоякісними афтами і нерви — лепрою. Ці органи можуть не справлятися зі своїми функціями під час фізичної праці, вагітності або якогось захворювання, коли навантаження на них збільшується. Названі хвороби спричинюють хронічне погіршання стану здоров'я мільйонів дітей та дорослих у тропічних країнах.

Багато інфекційних захворювань, що спустошували країни в минулому, тепер пішло на спад завдяки щепленню (жовта лихоманка), контрольною за збудниками інфекції (малярія і африканська трипаносомоза (сонна хвороба)) та завдяки підвищенню життєвого рівня (чума і поворотний тиф). Але всі ці заходи недостатні, тому хвороби спалахують знову і знову. Інші епідемічні хвороби, такі як холера в Азії і менінгококовий менінгіт в Африці, залишаються значною мірою неконтрольованими і призводять до смерти сотень тисяч людей щорічно. Проти таких хвороб, як поліомієліт, кір, кірна краснуха і правець, існують ефективні вакцини, але в багатьох країнах вони не застосовуються через високі ціни та практичні труднощі з їх доставкою. Такі форми прогресу, як будівництво гребель і штучне зрошення, часто сприяють поширенню трансмісійних хвороб, зокрема малярії і шистосомози, а розробка амазонської сельви спричинює спалахи американської лейшманіози, які призводять до каліцтва багатьох людей. Міграція до міст збільшує ймовірність шлунково-кишкових захворювань, туберкульози і "західних" хвороб, таких як артеріальна гіпертензія, а в деяких країнах вона сприяє поширенню епідемії СНІДу.

ВПЛИВИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ НА ОРГАНІЗМ
Інфекційні хвороби мають тривалі впливи на організм людини (табл. 5.2). Вони можуть бути гострими, хронічними або алергійними. Хронічні впливи спостерігаються переважно у дітей в тропічних країнах.

ІНФЕКЦІЙНА ПАТОГЕНЕЗА
Інфекційна хвороба є результатом взаємодії між мікроорганізмами і природними захисними механізмами організму людини. Наслідки цієї взаємодії за мірою вияву можуть бути різними — від непомітних до смерти — і залежать від кількості як хвороботворних мікроорганізмів, фізіологічних та анатомічних впливів, які вони справляють, так і ефективності систем природного захисту (табл. 5.3).

Кілька механізмів, за якими мікроорганізми викликають хвороби, наведено в табл. 5.4 і розглянуто в інших розділах цієї книги. Мікроорганізми діють безпосередньо і через свої токсини. Більшість цих впливів загальні, але деякі спрямовані на певні анатомічні зони. Наприклад, вірус поліомієліту діє в передньо-рогових комірках, вірус гепатиту — в гепатоцитах, пневмококи — в альвеолах, токсини правцю і дифтерії — в різних нервових закінченнях. Чисельність уражуючих людину мікроорганізмів також впливає на тяжкість і наслідки захворювання.За тяжких інфекцій шок — це окрема проблема. Він може бути зумовлений інфарктом міокарду або крововиливом, але, як правило, його етіологія складніша і пов'язана зі зниженням системного судинного опору, що виникає внаслідок розширення малих судин і розгерметизації капілярів під впливом деяких посередників, до числа яких належать кініни,складові комплементу, гістамін, монокіни та ендогенні опіати. Найбільш загальною причиною шоку при інфекційних захворюваннях є ендотоксини від грамнеґативних бактерій (мал. 5.1). Шоковий цикл, тканинну гіпоксію і вгасання функцій органів важко усунути, що може швидко призвести до летального наслідку.


ЗМЕНШЕНИЙ ОПІР ІНФЕКЦІЯМ
Опір інфекціям може зменшитись у похилому віці, під час хвороби, консервативного або хірургічного лікування і при поєднанні цих чин-ників. Людей, чий опір інфекціям зменшується внаслідок природженої або набутої аномалії в імунній відповіді, відносять до імунокомпроментованих.

ДЖЕРЕЛА І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФЕКЦІЙ
Джерелом інфекції може бути організм самих хворих (ендогенні джерела) — як правило, шкіра, носоглотка чи кишки, або зовнішні (екзогенні) джерела, тобто інші особи, які можуть або хворіти на інфекційну хворобу, або бути носіями патогенних мікроорганізмів. Мікроорганізми містяться в горлі (дифтерія) чи в кишках (сальмонеля) носіїв, не зашкоджуючи їхньому здоров'ю.
Мікроорганізми можуть передаватися кількома шляхами. Ендогенні інфекційні хвороби можуть розвиватись внаслідок місцевого поширення, наприклад, від кишок до очеревини, або струменем крови. Саме останнім способом розповсюджуються збудники інфекційного ендокардиту — стрептококи Streptococcus sanguis, які потрапляють з ротової порожнини хворого до крови, наприклад, під час лікування зубів. Екзогенні інфекційні хвороби можуть набуватися безпосередньо або опосередковано одним із способів, наведених у табл. 5.5.

Інкубаційним періодом називається проміжок часу від проникнення збудників у тканини до з'яви клінічних симптомів та ознак інфекційної хвороби (табл. 5.6).


Інфекційним періодом називається час, протягом якого хворий заразний стосовно інших людей (табл. 5.7).


ДІЯГНОСТУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Знання того, які саме інфекції найчастіше трапляються в тій чи іншій місцевості, дуже допомагає в діагностуванні інфекційних хвороб, особливо завезених. Необхідно з'ясовувати контакти серед членів родини, друзів і співробітників. Певні роди занять також несуть ризик інфекційної захворюваності. Наприклад, лептоспірозу трапляється у працівників різниць і ферм, а сибірка — у робітників, що оброблюють шкури і виготовляють кормове кісткове борошно.
Сучасна історія череворозтину або прихованого черевного болю дає підстави припускати, що причиною непоясненої гарячки є піддіафрагмальні чи внутрішньо печінкові абсцеси. У зарубіжній поїздці є ризик захворіти на малярію, амебні абсцеси печінки та інші екзотичні хвороби.
Діагнозу багатьох хвороб, поза всіма сумнівами, може бути поставлена на клінічній основі. До таких хвороб належать, зокрема, кір або вітряна віспа. В інших випадках діагнозу вимагає підтвердження мікробіологічними, імунологічними, гематологічними або гістопатологічними дослідженнями, за допомогою рентгенограм або сканування (табл. 5.8).