Медичні відомості - Холера
Медичні відомості
Субота, 10.12.2016, 13:58
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Основи медичних знань ХолераРеєстраціяВхід
Меню сайту
Реклама
Анатомия человека
Справочная информация о строении человека Анатомия
Медичні сайти
Радикулит, боли в спине Остеохондроз
Статистика
Холера — це гостра шлунково-кишкова хвороба, спричинювана Vibrio cholerae. Ці мікроорганізми походять з долин Ґанґу та інших великих рік Сходу, де високі вологість і щільність населення створюють для поширення хвороби сприятливі умови, В цих долинах часто після великих реліґійних свят спалахують спустошливі епідемії. Пандемії холери охоплюють Азію і Европу, сягаючи навіть Північної Америки. Сучасна, сьома, пандемія почалась у 1961 році. Сувора гігієна стримує її поширення в Европі, але випадки захворювання трапляються на Близькому Сході і в Африці, де холера вперше стала ендемічною. Спричинюючий пандемію біотип V. cholerae, Ель-Тор, стійкіший за класичні вібріони і здатний забезпечити триваліше носійство інфекції. У 1982 році клясичні вібріони почали знову виявляти в Бангладеш.

Збудники містяться у калі або блювоті хворих з типовою і субклінічною формами холери. Виділяються кілька днів. Хронічне носійство зустрічається рідко. Мікроорганізми виживають у прісній воді до 2 тижнів і до 8 тижнів у морській. Зараження звично відбувається через питну воду, молюсків або харчі, забруднені мухами чи руками.

Патогенез
Вібріони холери розмножуються в порожнині тонкої кишки і є неінвазивними. Вони виділяють дуже сильний екзотоксин (ентеротоксин), який каталізує продукцію циклічної 3-5-аденозинмонофосфатази, що регулює рівень секреції води і електролітів кишковою стінкою, в результаті чого слизова оболонка тонкої кишки починає виділяти велику кількість ізотонічної рідини, яку не встигає всмоктувати товста кишка. Швидко настає тяжке зневоднення, навіть якщо поглинання рідини кишечником значно зменшується.

Можуть розвитися ацидоза і нестача натрію і калію у супроводі ускладнень, серед яких найбільш небезпечним є ниркова недостатність. Інкубаційний період триває від кількох годин до 5 діб.

Клінічні ознаки
Раптова сильна діярея без болю і кольок супроводжується блюванням. Після виведення фекального вмісту кишок починаються типові виділення у вигляді "рисового відвару", що складаються із світлої рідини з грудочками слизу. Величезна втрата рідини та електролітів призводить до судом м'язів. Шкіра стає холодною, липкою і зморшкуватою, очі западають. Падає тиск крові, пульс слабкого наповнення, зменшується сечовиділення. Свідомість хворого звичайно залишається ясною. Якщо не поновлювати рідину та електроліти, за кілька годин може настати смерть від гострої недостатності кровообігу. Одужання швидке, але тільки в разі правильного лікування. Тут описано класичну картину холери, хоча більшість заражень призводять лише до легкої форми хвороби зі слабкою діареєю. Іноді виникає дуже тяжка форма — "холера сікка", за якої вилив рідини в розширені кишки вбиває хворого до того, як з'являться типові шлунково-кишкові симптоми. Дуже небезпечна холера для дітей. Ускладнення з'ясовано в інформаційному блоці.



Діагноз
Під час епідемій діагноз холери здебільшого ставиться легко, але за інших обставин її необхідно підтверджувати бактеріологічно. Важливо швидко встановити діагнозу, щоб можна було взяти спалах хвороби під контролю. V.cholerae при пересуванні виконують характерні рухи, які можна спостерігати під мікроскопом. Для виділення та ідентифікації мікроорганізмів вдаються до засіву культури з калу або мазка прямої кишки. Симптоми, подібні до симптомів холери, можуть спричинювати деякі хімічні отруєння й інші хвороби, такі як гостра бактерійна дизентерія, вірусний ентерит, малярія P.falciparum, харчові токсикоінфекції, в тому числі зараження Vibria parahaemolyticus при споживанні молюсків. Холера підлягає реєстрації за міжнародними медико-санітарними правилами.

Лікування
Лікування полягає у поновленні водно-електролітного обміну; чим раніше це почати, тим кращим буде результат. Швидко визначити стан зневоднювання можна за зовнішнім виглядом хворого, пульсом, тиском крові, тургором шкіри. У тяжких випадках або при блюванні вводять рідину внутрішньовенно. Широку голку вводять у широку вену (наприклад, стегнову) і якомога швидше вливають  рідину до відновлення пульсу і тиску. Решту дефіциту рідини компенсують повільніше. Якщо у лікаря немає розчину для внутрішньо-венного вливання або крапельниці, рідину можна вводити через носо-шлункову трубку.

Блювання, як правило, припиняється відразу після регідратації хворого.Надалі рідину слід давати перорально кожну годину. Хворий повинен пити до 500 мл рідини щогодини. Кількість необхідної рідини визначають кожні 8 год, виходячи з сечовиділення, випорожнень, блювання й очікуваних невідчутних втрат, які у жаркому вологому кліматі можуть сягати 5 л за добу.

Загальна потреба в рідині може перевищувати 50 л за 2 — 5 діб. Точне реєстрування втрат і поновлення рідини дуже важливе, і тут може стати в нагоді "холерне ліжко" із зміцненим отвором під сідницями хворого, нижче якого розміщують ґрадуйоване відро.

Оптимальні розчини з'ясовано в табл. 5.19.

До числа інших придатних рідин належать лактат Рінґера (фармакопея Великобританії), розчин Гартмана або розчин Дарроу, які містять калш у вигляді внутрішньовенної рідини (10 ммоль/л) або він додається у формі калій-хлориду чи цитрату по 2 — 4 г тричі на день перорально. Ізотонічний розчин краще, ніж нічого, але через кожні 2 л цієї рідини необхідно вводити 1 л ізотонічного лактату натрію (18,7 ті л) або бікарбонату (14 г/л) і додавати калій. Ацетат є задовільним замінником бікарбонату, до того ж він більш стійкий. Встановлено, що наявність глюкози R пероральній рідині викликає поглинання електроліту. Хлорпромазин, 50 мг кожні 6 год, зменшує кишкові виділення і втрату рідини.

Правильне використання розчинів для поновлення рідини виключає необхідність розрахунків електролітів плазми. У дітей, підлітків, осіб з анемією та хворих з серцевою недостатністю занадто енерґійна внутрішньовенна регідратація швидко призводить до набряку легень. Діти потребують більш пильної уваги до рідинної рівноваги, вони схильні до гіпоглікемії. Для них хорошим розчином є лактат Рінґера. Відсутність будь-якого покращання, незважаючи на необхідну регідратацію, є показанням для болюсного введення 25%-ної глюкози, 4 мл/кг, зі швидкістю 10 мг/кг/год. 
Триденне лікування тетрацикліном (250 мг кожні 6 год) або котримоксазолом (1 піґулка щоденно) зменшує період виділення вібріонів, об'єм поновлюваної рідини також можна зменшити.

Профілактика
Особиста профілактика полягає в суворому дотриманні норм гігієни. Воду для пиття слід брати з частих джерел або кип'ятити. Мухи не повинні сідати на харчі. Частковий захист може забезпечити щеплення суспензією вбитих V. cholerae.  Для попередження епідемій дуже важливо контролювати джерела води і переміщення населення, а також виховувати культуру гігієни. Ефективні масові щеплення однією дозою вакцини і масове лікування тетрацикліном. Дезінфекція заразних виділень і брудного одягу, ретельне миття рук медичним персоналом зменшує небезпеку розповсюдження холери з лікувальних центрів.
Форма входу
Реклама
Добавь сайт
Косметологія
  • Целлюлит
  • лечение, профилактика, косметика.
    Попередження
    При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на www.healt.ucoz.ua обов'язково.
    Copyright MyCorp © 2016