menu
Існують дві хвороби від укусів щурів: одна спричинюється Spirillum minus, інша — Streptobacillus moniliformis. Остання може виникати ще й у вигляді епідемій, викликаних зараженим молоком (гейвергільська лихоманка). Про контакти з щурами чи мишами під час таких епідемій не відомо. Обидві хвороби поширені по всьому світі. Інкубаційний період стрептобактерійної лихоманки триває 1 — 5 діб, а при заражені S. minus — 1 — 4 тижні.

Клінічні ознаки
Вияви обох хвороб дуже схожі між собою. При інфекції S.minus (хворобі содоку) рана від укусу, як правило, загоюється. Через 5 — 21 добу рана несподівано запалюється, ущільнюється, червоніє і стає болючою; іноді вона роз'ятрюється і цей процес супроводжується лімфангітом, реґіонарним лімфаденітом, лейкоцитозою, спленомегалією і гарячкою. Через тиждень локальна і загальна реакції зникають, але відновлюються за кілька днів. Без лікування періоди гарячки тривають по 24—48 год, можуть рецидивувати протягом кількох тижнів; хворий стає анемічним. Під час гарячкових фаз з'являється макулярний або макулопапульозний темно-червоний висип, розкиданий по тулубові і кінцівках.

За стрептобактерійної лихоманки укус щурів здебільшого дрбре загоюється, але іноді утворюється абсцес. Реґіонарна лімфаденопатія незначна. Загальні симптоми подібні до тих, що бувають за інфекції S. minus, але у випадку стрептобактерійної лихоманки часто з'являється болючий артрит. Рецидиви хвороби після початкового укусу нехарактерні, вони тривають лише 48-72 год.

Діагноз
5.minus можна виявити в ексудаті із запаленого місця укусу або в аспіраті із лімфовузла мікроскопією "темного поля", або їх можна виділити ін'єкцією ескудату чи крови неінфікованій миші. Характерні серологічні перехресні реакції із сифілісом. При зараженнях Strep moniliformis аглютинуючі антитіла можна виявити через 10 діб. Серологічні проби на сифіліс неґативні. Мікроорганізми виявляють у крові або ще легше — з випоту запаленого суглоба.

Лікування
Обидві хвороби швидко виліковуються пеніциліном, стрептоміцином або тетрацикліном.